Персональный сайт Селезньової Олени

Щоб пам`ятали

Аркадіївна — Thu, 10 Apr 2014 12:01:11 GMT

Пошукова робота

http://seleznova.ucoz.ua

Аркадіївна — Sun, 22 Dec 2013 15:48:41 GMT

Вітаю усіх, хто завітав на мій сайт!

Сподіваюся, що інформація розміщена тут стане Вам у нагоді.

Приємного перегляду!

Вітаю усіх, хто завітав на мій сайт!

Аркадіївна — Sun, 22 Dec 2013 14:42:09 GMT

Вітаю усіх, хто завітав на мій сайт!

Сподіваюся, що інформація розміщена тут стане Вам у нагоді.

Приємного перегляду!

Вітаю усіх, хто завітав на мій сайт!

Аркадіївна — Sat, 21 Dec 2013 06:30:34 GMT

Вітаю усіх, хто завітав на мій сайт!

Сподіваюся, що інформація розміщена тут стане Вам у нагоді.

Приємного перегляду!

мій клас

Аркадіївна — Fri, 20 Dec 2013 12:47:21 GMT

Дякую, що знайшли вільний час і завітали на мій сайт!

Аркадіївна — Wed, 18 Dec 2013 19:56:17 GMT

Дякую, що знайшли вільний час і завітали на мій сайт!

Про мене

Аркадіївна — Wed, 18 Dec 2013 18:42:57 GMT

Прізвище, ім’я та по батькові: Cелезньова Олена Аркадіївна

Дата народження: 7 лютого 1976 рік

Е-mail: seleznova2011@ukr.net

Місце роботи (повна назва, адреса, телефон закладу):

Дубовиківська середня загальноосвітня школа; 52623 вул. Леніна, 56, с. Дубовики, Васильківський район, Дніпропетровська область, (: 056-39-97-411

Педагогічний стаж роботи: 17 років

Кваліфікаційна категорія: перша

Проблема, над якою працюю: "Проектні технології як засіб формування креативної особистості"

Єдиний Урок патріотизму «Дніпропетровщина – край козацьких січей»

Аркадіївна — Wed, 18 Dec 2013 17:39:32 GMT

Єдиний Урок патріотизму

«Дніпропетровщина – край козацьких січей»

Мета - виховання учнівської молоді на основі традицій і звичаїв українського народу, формування у підростаючого покоління патріотичної свідомості та поглиблене вивчення краєзнавства, як ефективного засобу стимулювання в учнів інтересу до історії рідного краю, історії України в цілому; виховувати в учнів глибоке почуття патріотизму та національної гідності, якості захисника Батьківщини, високий рівень загальної культури та народних знань, культуру спілкування, стимулювати до більш глибокого вивчення національних традицій, звичаїв, культури своєї держави, сприяти збереженню загальнолюдських цінностей – любові до рідної землі.

Обладнання: портрети гетьманів українського козацтва, карта « Україна часів козацтва», фонограми козацьких пісень.

Хід уроку

Учитель. Ми з вами живемо у незалежній державі, ім'я якої – Україна. Україна – це результат тяжкої боротьби і праці багатьох поколінь. Тяжка і трагічна її доля. Історія нашої державності складна і суперечлива, сягає корінням у далечінь віків, має свої злети і падіння.

Територія теперішньої Дніпропетровської області була заселена ще з часів палеоліту. У VII-IV століттях до н.е. степове Придніпров’я стало центром держави Велика Скіфія. Мине тисяча років, і сюди прийдуть наші пращури слов’яни. У добу Київської Русі тут проходив кордон із землями кочівників. Монголо-татарська навала XIII ст. спустошила Придніпров’я, після чого цей край дістав назву "Дике поле” й поступово, у XV ст., став заселятись козаками - оборонцями рідного краю.

Учень 1.

За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими,

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную

Як зіницю берегли.

Учитель. Наш народ споконвіку відзначався своєю волелюбністю, прагненням до створення незалежної держави. Вінцем цих прагнень стало утворення Запорозької Січі, єдиної в світі дійсно демократичної військової республіки, що виникла у XVI ст. і була центром визвольної боротьби українського народу. На острові Хортиця, де знаходився цвіт «козацтва, зародилася знаменита Запорозька Січ. Її виникнення сягає в давнину. Близько 1554 р. легендарний Байда-Дмитро Вишневецький збудував на острові Мала Хортиця замок., що вважається гніздів’ям Запорозької Січі

Наприкінці 60-х років XVI ст. козаки перенесли Січ на острів Томаківка (тепер він затоплений водами Каховського водосховища), який розміщувався на відстані 60 км північніше Хортиці. Томаківська Січ існувала з 60-х до початку 90-х років XVI ст. За цей час запорозькі козаки здійснили чимало походів на татарські й турецькі фортеці Причорномор’я. Вони спускалися на човнах - "чайках” - Дніпром до моря і там розбивали турецькі кораблі. У 1577 р. запорозький гетьман Іван Підкова розгромив військо молдавського господаря Петра Мірчі, захопив його столицю Ясси і став господарем Молдови. Проте в 1578 p., зазнавши поразки від турків і відступивши в Галичину, Підкова був заарештований поляками і страчений у Львові. У наступні роки запорожці здійснювали походи у Крим, на Очаків, Акерман, Козлів (Євпаторію).   Томаківська Січ стала базою першого великого селянсько-козацького повстання в 1591-1593 pp. на чолі з Криштофом Косинським - гетьманом реєстрового козацтва.
   Під час одного з козацьких походів татари в 1593 р. зруйнували Січ. Запорожці змушені були перенести її на острів в гирлі річки Базавлук (нині острів затоплений Каховським морем).
   Базавлуцька Січ була добре укріплена. За часів її існування відбувалися великі козацькі повстання проти Речі Посполитої і морські походи козаків проти турецької імперії. Тоді ж військова організація Запорозької Січі досягла високого рівня розвитку.
   Після поразки народних повстань у 1633 р. Січ було перенесено на Микитів Ріг - мис на правому березі Дніпра (нині тут місто Нікополь). У 1647 p., коли почалася визвольна війна проти Речі Посполитої, гетьманом Микитинської Січі був обраний Богдан Хмельницький.

Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п’ять були на території сучасної області .

Назва козацької столиці «Січа», або «Січ», пішла від слова сікти, висікати в розумінні рубати. Люди які переселялися на нові землі, вибирали собі лісові хащі, недоступні для набігу ворогів, вирубували галявини і там поселялися. Так була заснована Січ.

Слово «кош» частіше вживалося як назва уряду або в розумінні тимчасового місця для перебування козаків. Інколи слова «кош» і «січ» вживали одне замість одного.

Ось вона, наша Січ, ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну.

На острові, на Хортиці,

За порогами Дніпра,

Там зійшла козацька слава

Для народного добра:

Там стояли

На сторожі Запорожці Січові...

Ой, не раз там до схід сонця

Грали сурми бойові!

Тут життя і кров віддали

Запорізькі козаки,

Україну рятували

Від ворожої руки

Нікопольські краї бережуть історію не однієї - п’яти найбільш відомих Запорозьких Січей: Микитинської, Томаківської, Базавлуцької, Нової та Чортомлицької. З останньою пов’язане ім’я легендарного полководця, отамана Війська Запорозького Низового Івана Сірка

З середини XVІІІст. починається імперська колонізація Січі. У 1753р. попри протести запорожських козаків, велика частина їхніх земель була надана для поселення православних сербівНайбільша хвиля колонізації припадає на кінець XVІІІст., коли за наказом Катерини ІІ була зруйнована Січ. На місці давніх запорозьких поселень, грецьких колоній, турецьких фортець стали виникати нові міста.

У 1793р., згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі, територія області увійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії.

У 1777 р. на лівому березі Дніпра розпочато будівництво міста, названого Катеринославом, котре з 1783 р. стало центром Катеринославського намісництва. Роком пізніше будівництво міста перенесено на правий берег на місце поселень Старі і Нові Кодаки

Учень 3. Козаки-запорожці – душа народу, основа основ козацького способу життя, воля та рівність.Козак був особисто вільною людиною. Ніхто: ні московський цар, ні турецький султан, ні польський король – не мав влади над запорожцями. В основі порядків запорозького звичаю було Коло, або Рада, з її священним принципом абсолютною рівністю всіх її учасників. Рада – вищий адміністративний, законодавчий та судовий орган Запорозької Січі. Влада на Січі була тільки виборна, сьогоднішній кошовий отаман міг вже завтра стати рядовим козаком. Влада отамана обмежувалася звітом, часом і Радою. По козацькому звичаю, запорозька старшина є лише виконавцем.

Інтерес сучасників з сусідніх держав, особливо європейських, до унікального державного устрою Запорозької Січі був дійсно великим. На тогочасних європейських картах та документах земля наша називалась УКРАЇНА ЗЕМЛЯ КОЗАЦЬКА. Адже, на відміну від усіх держав Східної та Західної Європи, протягом сотень років існувала Держава Козаків та Запорозька Січ, що була влаштована нашими предками, за принципом прямого Народного Правління.

Учень 4. На Запорозькій Січі загальний рівень добробуту товариства козаків визначався потребою тих, хто знаходився в самому найгіршому матеріальному становищі, тобто біднотою. Тут кожний не тільки мав право на їжу та житло, але ще і дійсно забезпечувався ними. По суті, січові порядки втілювали ідеал життя людини в суспільстві. Таким чином, на Січі не на словах, а на ділі був побудований лад, що тепер називають соціалізмом, але насамперед цей лад був найбільш пристосований до національної вдачі українців жити своїм власним, природою і Богом, встановленим для них устроєм життя і державою соціальної справедливості. Ще на початку XVI ст. кримський хан так писав великому литовському князю за Україну: «То земля не моя і не твоя, лишень Богова». Було колись так, поки був живий козацький звичай: Лад суспільний був справедливим, він був притаманний і нормам людської природи, та по тому, як каже Совість. Лад цей існував ще з тих часів слов'янських, де всі люди – діти божі, і від того всі рівні перед батьком Сонцем та матір’ю Землею. По українському звичаю, який захищали запорожці, духовна сутність вічна і незмінна, жити можна лише по Правді, по Совісті, і тому бути вільним в своїх словах і діях, та не віддавати Богом даною Волю кожній людині нікому, навіть ціною життя свого.

Учень 5. Козаки свято почитали і Божу Матір, Богородицю. Існує безліч легенд про Покрову, про її чародійну силу, про випадки, пов'язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити віруючих від ворога, про сльози, що виступали на її обличчі... Відомий дивним чином порятунок Почаївської лаври в липні 1675 року, коли над храмом з'явилася Богородиця, заслонивши омофором святі будівлі і врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги. Ця подія увічнена а у псалмі „Ой, зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала".

Переповідають: коли на козаків у боях чекала поразка, то по святому ликові текли сльози. Так плакала Божа Мати перед Полтавською битвою. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, що приєдналися до повстання Івана Мазепи, взяли з собою її образ до Полтави. І розділив він гірку долю переможених козаків, які змушені були покинути Україну.

Історик Дмитро Яворницький у своїх працях писав, що на честь Покрови козаки побудували сорок чотири храми. У січовій церкві на Хортиці на іконі Пречистої написано: „ Ізбавлю і покрию люди моя..." За козацьких часів Покрова була національним святом, оскільки запорожці, а отже й українці, вважали Пресвяту Богородицю Діву своєю покровителькою. Ікони з образом Божої Матері вони брали з собою в походи. На честь своєї заступниці у цей день на Січі було встановлено величезне храмове свято.

Учень 5.

Пресвятая Покрівонько,

Перед твоїм покривалом

Голови схиляєм.

Прохаємо, Покрівонько,

Од лиха укрити.

Здоров'ячко наше

Знов нам обновити.

Учитель.

Указом Президента України 14 жовтня визнано як День Українського козацтва.

Учень 6.

Цар Петро і Катерина зневажали наш народ,

Горювала Україна і тужила Україна під п’ятою у заброд.

Але наш народ боровсь.

І Хмельницький в нас знайшовсь,

І Сірко, і Дорошенко, Полуботок й Морозенко...

Рабства каламутну ніч переборювала Січ.

Козаків боялись зайди,

Бо була в них сила правди!

Учитель.

Багато видатних воїнів дала нам Запорізька Січ.

Учень 7. Іван Підкова (р.н. невід. – 1578 р.) – запорожець. У 1577 р. на чолі козацького війська розбив татар і турок та захопив Ясси, де став молдавським господарем. У 1578 р. на запрошення польського короля прибуває до Львова, але там по-зрадницьки був захоплений та страчений. Герою присвячена поема Т.Г. Шевченка.

Учень 8. Северин Наливайко (1560 – 1597р.) – козацький отаман, який очолив народне повстання за православну віру проти польського уряду в 1594-96 рр. Відзначився особливою відвагою та військовим талантом. Страчений 11 квітня 1597 р. у м. Варшаві. Про подвиги Наливайка складено народні думи.

Учень 9. Михайло Дорошенко (р.н. невід. – 1628р.) – гетьман запорозького козацтва. Уславився перемогою над татарами під Білою Церквою де вщент знищі усю орду. Лише кільком сотням татар вдалося вибратися з цього бою, але й вони потрапили у козацьку засідку і теж були знищені. Після цієї перемоги зруйнував турецьку фортецю Аслам-Кермень та пішов походом через увесь Крим з 4 тис. запоріжців під Кафу, де знов розбив кримчаків. На зворотньому шляху загинув в одному з боїв у червні 1628р.

(Пісня «Ой, нагорі та й женці жнуть»)

Учень 10. Максим Кривоніс (р.н. невід. – 1648р.) – запорожець. Полковник Черкаський . Відзначився великою особливою хоробрістю. В битвах не знав поразок. Помер від чуми у листопаді 1648 р. під Замостям. Народний герой оспіваний в історичних народних піснях.

Учень11. Данило Нечай (р.н. невід. – 1651 р.) – запорожець. Полковник Брацлавський. Командував окремим козацьким корпусом у числі 40 тис. козаків. Загинув смертю героя в м. Красному 10.02.1651 р.

Учень12. Іван Богун (р.н. невід. – 1663р.) – запорожець. Прославлений герой визвольної війни 1648 – 1654 рр. Вінницький полковник. В 1651р. під Берестечком обраний наказним гетьманом. Уславився мужністю, великим війсковим мистецтвом. Не прийняв участь у Переяславський раді 1654 р. Загинув 17.02.1663р. під м.Новгород-Сіверським.

Учень 13. Іван Сірко (р.н. невід. – 1680 р.) – запорожець. Кошовий отаман запорозьких козаків, обирався 8 разів. Козаки і вороги козацтва мали його за характерника - чоловіка надзвичайної сили волі та духу. У 55-ти битвах (за винятком однієї) виходив переможцем. З ім'ям героя пов'язаний переказ про лист запорожців турецькому султану. Помер своєю смертю у 1680 р.

Учитель. Усе на світі робиться недарма: якщо ми мали честь з'явитись на світ в Україні, значить, на то була воля Божа, а наше завдання полягає в тому, щоб принести найбільшу користь неньці-Україні. Коли ж обставини складаються так, що потрібно покинути рідний край, не забувайте, де ви народилися, бо недарма мовиться: «Там земля мила, де мати народила».

Учитель. Відійшли в минуле наші пращури – козаки, та не забула їх Україна, не забули нащадки і повік не забудуть, бо «вони – наша скривджена свобода, боляще наше битіє».

Ви - майбутнє України, Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру, славте її! Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову.

Ми – українці, і кожен із нас має пишатися своєю Батьківщиною.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю.

Пісня «Козацькому роду нема переводу».

Єдиний Урок патріотизму

Аркадіївна — Wed, 18 Dec 2013 17:19:29 GMT

Єдиний Урок патріотизму

«Дніпропетровщина – край козацьких січей»

Хід уроку

Учень 1.

За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими,

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную

Як зіницю берегли.

На острові, на Хортиці,

За порогами Дніпра,

Там зійшла козацька слава

Для народного добра:

Там стояли

На сторожі Запорожці Січові...

Ой, не раз там до схід сонця

Грали сурми бойові!

Тут життя і кров віддали

Запорізькі козаки,

Україну рятували

Від ворожої руки

Учень 5.

Пресвятая Покрівонько,

Перед твоїм покривалом

Голови схиляєм.

Прохаємо, Покрівонько,

Од лиха укрити.

Здоров'ячко наше

Знов нам обновити.

Учитель.

Указом Президента України 14 жовтня визнано як День Українського козацтва.

Учень 6.

Цар Петро і Катерина зневажали наш народ,

Горювала Україна і тужила Україна під п’ятою у заброд.

Але наш народ боровсь.

І Хмельницький в нас знайшовсь,

І Сірко, і Дорошенко, Полуботок й Морозенко...

Рабства каламутну ніч переборювала Січ.

Козаків боялись зайди,

Бо була в них сила правди!

Учитель.

Багато видатних воїнів дала нам Запорізька Січ.

(Пісня «Ой, нагорі та й женці жнуть»)

Ми – українці, і кожен із нас має пишатися своєю Батьківщиною.

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю.

Пісня «Козацькому роду нема переводу».